Національний музей імені А.В. Анохина Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна

Музей є найстарішим культурним закладом Республіки Алтай. Його історія розпочалася 29 жовтня 1918 року з придбання Алтайською Земською управою палеонтологічних, мінералогічних колекцій, наукової бібліотеки і архіву у сибірських учених Гуляєвих. Одним з його перших організаторів і директором був дослідник традиційної культури народів Південного Сибіру Андрій Вікторович Анохин (1869-1931), ім’я якого з 1989 року носить музей.

Кількість експонатів основного фонду складає понад 66 тисяч одиниць зберігання. Це унікальні колекції з палеонтології, етнографія, витвори образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, стародруки і рукописні книги XVII - XX ст.ст., документи, фотографії з історії Гірського Алтаю XIX - XX ст.ст., зразки флори і фауни, мінералогічна колекція.

У структурі Національного музею є 4 філіали: Краєзнавчий музей імені І.В. Шодоєва в с. Усть-Кан у Усть-канського району; Музей казахів Алтаю в с. Жана-аул Кош-Агачського району; Музей-садиба Г.І. Чорос-Гуркина в с. Анос Чемальського району; Музей алтайського оповідача Н.У. Улагашева в с. Паспаул Чойського району.

У головному музеї є відділи: історії, природи, художній, екскурсійно-масовий і фондів, наукова бібліотека з читальним залом. У 2008-2012 рр. проведена реконструкція будівлі і нових прибудов, які в даний час повністю відповідають сучасним вимогам безпеки і збереження музейних предметів і музейних колекцій. Експозиція охоплює природний, історичний і археолого-етнографічний аспекти розвитку регіону. Хронологічні рамки – період від декількох сотень мільйонів років назад до сучасності.


Розділ стародавньої історії

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна


Розділ природи

Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна


Розділ образотворчого мистецтва

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.АнохінаК.І.Басаргін (1937-2002).
Учитель 1982-1992. Дерево


Розділ історії

Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Реконструкція тюркського воїна

Музей А.В.Анохіна


Розділ етнографії

Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Бубон шамана

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна


Принцеса Укок

Принцеса Укока (Алтайська принцеса, Очи-балу) – так названа журналістами і жителями Республіки Алтай мумії жінки, що була знайдена під час археологічних розкопок на могильнику Ак-Алаха в 1993 році. Це одне з найвизначніших відкриттів російської археології кінця XX століття.

Історія знахідки

Народи, що мешкали в Гірському Алтаї, були відомі вже в другій половині VI століття до н.е. про них писав Геродот і назвав їх «грифи, що стережуть золото». Також в старокитайських джерелах згадується про «територіально близькому населенні Алтая». Початок вивчення «замерзлих» могил Алтаю належало в 1865 році В.В. Радловим.

Розкопки кургану Ак-Алаха на плоскогір’ї Укок (Республіка Алтай), де була похована так звана принцеса, розпочала в 1993 році Наталія Полосьмак – археолог з Новосибірська, доктор історичних наук. Курган мав вигляд напівзруйнованого пам’ятника, який ще в середніх віках намагалися пограбувати. У наш час пам’ятник піддався руйнуванню у зв’язку із спорудженням прикордонних комунікацій. До початку розкопок курган був в напівзруйновану стані: у шестидесятих роках, під час конфлікту з Китаєм, в цьому районі був побудований укріпрайон, матеріали для якого бралися з курганів.

У кургані виявили поховання епохи заліза, під яким розташовувалося ще одне, більш старіше. Під час розкопок археологи виявили, що колода, в яку було поміщено тіло похованою, заповнена льодом. Саме тому мумія жінки добре збереглася. Нижнє поховання було замуроване в шарі льоду. Це викликало великий інтерес археологів, оскільки в подібних умовах могли добре зберегтися стародавні речі.

Похоронну камеру розкривали декілька днів, поступово розтоплюючи лід, прагнучи не нашкодити вмісту.

У камері виявили шість коней під сідлами і із збруєю, а також дерев’яну колоду з модрини, яка була забита бронзовими цвяхами. Вміст поховання явно вказував на знатність похованої персони.

Дослідження показали, що поховання відноситься до періоду пазирикської культури Алтаю і зроблене в V-III століттях до нашої ери. Дослідники вважають, що сучасні популяції північноалтайського антропологічного типа, до яких відносяться північні алтайці, телеути, гірські шорци, а також барабінські татари пізнього часу, є нащадками носіїв пазирикської культури.

Аналіз 2001 року показав, що представники пазирикської культури по мітохондріальній ДНК найбільш близькі до сучасних селькупів і кетів.

Музей А.В.АнохінаЗовнішній вигляд

Мумія лежала на боці із злегка підтягнутими ногами. На руках у неї виявилися багаточисельні татуїровки. На мумії були шовкова сорочка, шерстяна спідниця, повстяні шкарпетки, шуба і парик. Весь цей одяг був виготовлений дуже якісно і свідчить про високий статус похованої. Вона померла у молодому віці (близько 25 років від народження) і належала до середніх шарів пазирикського суспільства.

Місце розташування

Після знахідки і до 2012 року мумія зберігалася в музеї Інституту археології і етнографії Сибірського відділення Російської Академії наук, в Новосибірськом Академгородке.

Цей факт викликав незадоволення певної частини алтайського народу. З їх точки зору «принцесу Укока» слід було повернути на Алтай: одні вважали, що досить повернути мумію на територію республіки, інші ж вважають, що її необхідно знову поховати на колишньому місці.

З вересня 2012 р. мумія зберігається в новому залі Національного музею імені А.В.Анохіна (Республіка Алтай, м. Горно-Алтайськ), спеціально зведеному для зберігання експоната, в саркофазі з устаткуванням для підтримки і контролю особливого температурного і вологого режиму. Для експоната побудована спеціальна прибудова.

Матеріал з Вікіпедії

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна


Музей А.В.Анохіна Музей А.В.Анохіна

Музей А.В.Анохіна



Представники нашого клубу відвідали музей 15 серпня 2013 року

Кiлькiсть переглядiв: 329

Коментарi