Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Наші екскурсії
- *м. Чернігів історичний музей
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ імені В.В.ТАРНОВСЬКОГО
Підпорядковується управлінню культури Чернігівської обласної державної адміністрації, перебуває в обласній комунальній власності.
Адреса музею: м. Чернігів, 14000, вул. Горького, 4.
14 (26) листопада 1896 р. відбулося офіційне урочисте відкриття Чернігівської губернської вченої архівної комісії (ЧАК) та її історичного музею. Ця дата і є датою заснування музею.
1896 р. до Чернігівської губернської земської управи надійшла заява В.В.Тарновського-молодшого (1838–1899): “Составленный мною в течение всей моей жизни музей местных древностей я желал бы, для верного сохранения их, передать в собственность и заведование Черниговскому губернскому земству с тем, чтобы он…был открыт для обозрения его публикой”. В 1902 р. Музей українських старожитностей В.В.Тарновського був відкритий для відвідувачів у спеціально збудованому приміщенні (нині в цьому будинку працює обласна бібліотека для юнацтва).
В 1900 р. Чернігівська духовна консисторія ухвалила рішення про заснування церковного музею – єпархіального сховища старожитностей. Практична робота по його організації розпочалася в 1906 р., в 1907 р. був затверджений статут “древлехранилища”.
В 1908 р. в Чернігові відбувся ХІV археологічний з’їзд. Частина колекцій, що експонувалися на його виставці, була подарована місту Чернігову. Їх передали до музею ЧАК, який відтоді отримав назву – Чернігівський з’єднаний історичний музей міський і вченої архівної комісії в пам’ять 1000-ліття літописного існування м. Чернігова.
В 1919 р. у реквізованому будинку родини Милорадовичів відкритий музей поміщицького побуту і мистецтва.
1920 р. створений етнографічний музей, або музей селянського побуту, а у 1921 р. – музей культів, основою якого стала колекція єпархіального древлесховища. В 1923 р. обидва музеї відкрилися для огляду.
В 1923 р. п’ять чернігівських музеїв де-юре об’єдналися у Чернігівський Державний музей.
В 1925 р. об’єднаному музеєві виділили будинок колишнього Селянського банку (нині тут розміщується бібліотека імені В.Г. Короленка). Після утворення Чернігівської області (жовтень 1932 р.) в цьому приміщенні розмістився обласний комітет КП(б)У.
А музей у 1933 р. переїхав на Чернігівський Дитинець – Вал – у будинок класичної чоловічої гімназії (після революції – школи).
В 1933 р. з музею забрали Шевченківську колекцію В.В. Тарновського (нині рукописи зберігаються в Інституті літератури НАН України, а особисті речі та малярська спадщина представлені в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві).
В 1939 р. Чернігівський державний історичний музей (таку назву він отримав у 1934 р.) був визнаний об’єктом республіканського значення і переведений на республіканський бюджет. На цей час його колекції нараховували понад 60 тисяч пам’яток, а бібліотека – понад 40 тисяч томів книг.
В серпні 1941 р. частина музейного зібрання була евакуйована до Уфи і Чкалова (Оренбурга). Будинок музею, в який влучили фашистські бомби і виникла пожежа, дуже постраждав. У грудні 1943 р. після звільнення Чернігова від німецько-фашистських загарбників музей відновив свою діяльність у приміщенні Музею українських старожитностей імені В.В.Тарновського. В 1967 р. була створена повнопрофільна історична експозиція.
У повоєнний час ускладнюється структура музею, створюються нові підрозділи: 1965 р. – художній відділ, 1970 р. – сектор охорони пам’яток історії та культури, 1972 р. – науково-методичний сектор для надання допомоги музеям на громадських засадах. В 1981 р. у складі музею з’являється сектор охорони пам’яток археології.
У другій половині 1970-х рр. музей повертається до будинку колишньої чоловічої гімназії, у своє довоєнне приміщення. Експозиція, створена в 1979 р. за проектом київських художників Ю.В. Кисличенка та І.Г. Левитської, була відзначена дипломом ВДНГ УРСР. У грудні цього ж року перших відвідувачів прийняв відділ народного декоративного мистецтва Чернігівщини, створений в 1978 р.
В 1983 р. художній відділ перетворюється на самостійний заклад – Чернігівський обласний художній музей.
В 1986 р. на правах відділу Чернігівському історичному музеєві передають музей бойової слави, побудований за ініціативи ветеранів війни і громадськості міста, з 1992 р. – це військово-історичний відділ музею.
В 1989 р. на базі госпрозрахункової групи сектору археології виникла установа, яка займалася дослідженнім археологічних пам’яток у зонах забудови, – Чернігівський обласний археологічний центр.
В 1998 р. сектори охорони пам’яток історії та культури і археології були об’єднані в Чернігівську обласну інспекцію охорони пам’яток історії і культури, підпорядковану обласному управлінню культури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1991 р. №345 музеєві повернуте ім’я В.В. Тарновського. В 1997 р. при реєстрації відповідно до Закону України “Про музеї і музейну справу”, враховуючи розмежування форм власності, музей отримав повну титульну назву – Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Васильовича Тарновського.
В 2006 р. була демонтована експозиція відділу народного декоративного мистецтва Чернігівщини, яка містилася Катерининській церкві, у зв’язку з передачею приміщення релігійній громаді.
З 2011 р. на правах філії музею постав Музейно-меморіальний комплекс партизанської слави “Лісоград” (с. Єліне Щорського району).
В 1996 р. урочисто відзначене 100-річчя заснування музею, за визначний внесок у справу відродження багатовікових традицій духовності й історичної пам’яті, дослідження, збереження і примноження історико-культурної спадщини українського народу він нагороджений премією ім. Д.І.Яворницького Всеукраїнської спілки краєзнавців.
Музей брав участь у всіх трьох Всеукраїнських музейних фестивалях у Дніпропетровську, де отримав нагороди: 2005 р. – за перше місце у конкурсі міні-експозицій та за кращий каталог музейної колекції; 2008 р. – за друге місце у конкурсі міні-експозицій та високу якість музейних видань; 2011 р. – диплом переможця у конкурсі музейних видань (альбоми).
Посилання:
http://www.tarnovskiy.com.ua/history
http://restplace.com.ua/
Експозиція музею
