В далекому Сибіру, в місцях де формувалась 232 стрілецька дивізія, з 11 до 21 серпня проходив VІІ Міжнародний зліт пошукових загонів «Пошук-232», що вивчають історію 232-ої Сумсько-Київської стрілецької дивізії, присвячений 70-річчю Курської битви.
Крім нашої делегації на зліт прибули делегації пошуковців зі шкіл Воронезької області (с. Губарево – музей історії 232 сд, с. Семілуки – музей «По-над Доном широким», с. Яблочне – шкільна пошукова група), Алтайського краю (с. Новозиряново – група «Пошук»), Республіки Алтай (музей історії 232 сд школи-інтернат №1). Також з нами був син воїна 232 сд Расторгуєв Володимир Олександрович (м.Омськ), його батько загинув під Воронежем в 1942 році.
Зліт проходив в трьох місцях:
Наша участь у зльоті відбулася за підтримки батьків, сільгосппідприємства «Дружба Нова», районного осередку Комуністичної партії України (Рибак В.І.), заступника голови районної Ради Андрієнка В.В., приватного підприємства «ІТ-сервіс» та приватних підприємців району. Ми щиро вдячні всім за підтримку та розуміння.
З дому виїхали 7 серпня. Перед тим як потрапити на зліт ми відвідали м. Москву, столицю Російської Федерації. У нас була пересадка в Москві. В місті побували в Китай-городі, на Красній площі, Олександрівському саду, біля могили Невідомого солдата.
Спаська башта (раніше – Фроловська башта) – що виходить на Красну площу одна з 20 башт Московського Кремля.
У башті розташовані головні ворота Кремля – Спаські, в шатрі башти встановлені знаменитий годинник – куранти.
р.Москва
Казанський вокзал
Щоб добратися з дому до місця зльоту нам потрібно було чотири доби. В дорозі виходили на різних станціях.
Зустріла нас у м. Барнаулі керівник музею Дорофєєва Н.Н. Шкільним автобусом, ще 120 км, ми їхали до с. Новозиряново, де розпочинався наш зліт.
Урочисте відкриття зльоту відбулося в приміщенні місцевої школи. На відкритті були присутні глава Адміністрації Заринського району Азгалдян Віктор Шагенович, перший заступник глави Адміністрації Козлов Володимир Михайлович, голова Комітету Адміністрації Заринського району з освіти та справам молоді Зибін Євгеній Михайлович, глава Адміністраці Новозирянівської сільської ради Рубцов Анатолій Семнович, депутати від різноманітних партій, представники культури району. З словом привітання і подарунками для пошукових груп виступили представники адміністрації, керівники делегацій і голова ради пошукових груп «Пошук-232», наш керівник, Прима О.Л.
В цей день в урочистій обстановці було відкрито меморіальну дошку на школі, про те, що школі навчався Герой Радянського Союзу Калінін Олексій Миколайович. Меморіальну дошку відкривали глава Адміністрації Заринського району Азгалдян В.Ш. і директор місцевої школи Остапенко Тамара Іванівна.
Перший день закінчився заходом для пошуковців «Давай познайомимося», з номерами художньої самодіяльності від місцевих школярів.
Другого дня зльоту ми відвідали 35 Червонопрапорну орденів Кутузова и Олександра Невського ракетну дивізію. Побували на навчанні солдат Російської армії, військовому автодромі, в солдатській їдальні, де ми смакували солдатський обід.
Після обіду побували на екскурсії в м. Барнаулі, адміністративному центрі Алтайського краю. Вшанували пам’ять загиблим біля меморіалу слави. Також в місті відвідали з екскурсію музей «Світ каменю».
Такі дерев'яні будинки стоять в місті
Біля краєнавчого музею
Філармонія
В музеї "Світ каменю". Про музей дивиться в розділі сайту "Наші екскурсії".
Ввечері була розважальна програма.
Третього дня відвідали з екскурсією коксохімічний завод у м. Заринську, районний краєзнавчий музей і музей меморіалу слави.
Цех уловлювання
Відділення дистиляції бензолу
Нагороди Коксохімичноо комбінату.
Дерево кохання в місті Заринську
З експозицією мозею можна познайомитись в розділі сайту "Наші екскурсії"
Ввечері пройшов мітинг біля пам’ятника загиблим у роки війни мешканців с. Новозиряново і заключний захід в місцевому Будинку культури, де відбулося підведення підсумків першого етапу зльоту і святковий концерт організований районним відділом культури.
Настав новий день і ми знову готуємося в дорогу. Переїзд до м. Горно-Алтайська (300 км). По дорозі відвідуємо місце загибелі Михайла Євдокимова та м. Бійськ, де формувалася 232 стрілецька дивізія. Про історію формування нам розповідають в місцевому краєзнавчому музеї. Побували ми на площі звідки дивізія вирушала на фронт, тепер там Меморіальний комплекс в пам’ять о загиблих в роки війни.
Експозицію музею можна переглянути в розділі "Наші екскурсії"
Учасники зльоту
Делегація с. Новозиряново Алтайського краю ................................................ Делегація з України
р. Бія
Після відвідування Бійська наш автобус виїхав на Чуйський тракт і шлях далі проходив по історичній частині Чуйського тракту (від Бійська до кордону з Монголією, 630 км).
Міст через р. Бія, початок історичної частини Чуйського тракту
Ми проїхали по тракту до м. Горно-Алтайська. На кордоні між Алтайським краєм і Республікою Алтай нас зустрічали учні і вчителі в національних костюмах школи-інтернат №1 ім. Г.К. Жукова.
Після розміщення в гуртожитку школи-інтернату, нас запросили на представлення Республіки Алтай в інтернатівський табір, який знаходиться в 30 км від школи.
Учні молодший класів провели презентацію Республіки і подарували нам святковий концерт з національними піснями.
Наступного дня в шкільному спортивному залі було проведено урочисте відкриття другої частини зльоту.
Перед урочистим відкриттям
На відкритті були присутні заступник міністра освіти, науки і молодіжної політики Республіки Алтай Курматов Арунат Акчанович, голова республіканської ради ветеранів Алушкін Борис Кундулєєвич, голова ради ветеранів громадських організацій «Бойове братство» Республіки Алтай Вілісов Олександр Михайлович, командир ОМОПу Кука Андрій Миколайович Почесними гостями нашого зльоту були ветерани 232 стрілецької дивізії, учасниці звільнення Варвинського району, санінструктор Сідорова Галина Іванівна і телефоністка Махліна Катерина Никандрівна та інші ветерани війни і праці. Вони привітали делегації зльоту і побажали всім здоров’я і творчих успіхів в патріотичній роботі.
Продовження заходів зльоту відбулося в музеї Бойової Слави 232-ї стрілецької дивізії, який створений в школі-інтернаті і працює вже більше 30 років. Перед нами виступили керівник музею Мордвінова Євдокія Іванівна, директор школи-інтернату Тундінова Світлана Володимирівна, а кожна делегація перед гостями презентувала свою роботу.
З музеєм Бойової Слави 232-ї стрілецької дивізії можна познайомитись в розділі сайту "Наші екскурсії"
По закінченню офіційної частини делегації познайомилися з школою-інтернатом.
З виставки учнівських виробів
З Центром народної культури можна познайомитись в розділі "Наші екскурсії"
В другій половині дня для нас була організована екскурсія в Національний музей ім. А.В.Анохіна. Музей є старою установою Республіки Алтай. Його історія починається 29 жовтня 1918 року з придбання м Алтайською Земською управою палеонтологічних, мінералогічних колекцій, наукової бібліотеки і архіву у сибірських учених Гуляєвих. Одним з його перших організаторів і директорів був дослідник традиційної культури народів Південного Сибіру Андрій Вікторович Анохин (1869-1931), ім’я якого з 1989 року носить музей.
Ознайомитись з музеєм можна в розділі сайту "Наші екскурсії"
Число експонатів основного фонду складає більше 66 тисяч одиниць зберігання. Це унікальні колекції з палеонтології, етнографія, витвори образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, стародруки і рукописні книги XVII-XX вв., документи, фотографії по історії Гірського Алтаю XIX-XX вв., зразки флори і фауни, мінералогічна колекція.
У 2008-2012 рр. проведена реконструкція будівлі і нових прибудов. Експозиція охоплює природний, історичний і археолого-етнографічній аспекти розвитку регіону. Хронологічні рамки – період від декількох сотень мільйонів років назад до сучасної Республіки Алтай.
Ввечері біля вічного вогню відбувся мітинг пам’яті вшанування загиблих в роки війни і покладання вінку.
Священна земля з міста-героя Києва.
Бюст Герою Радянського Союзу Харітошкіну В.І., воїну 232 сд.
Наступного дня ми знову рухаємося автобусами по Чуйскому тракту в напрямку до Монгольського кордону. Наша мета село Чемал, що за 100 км від міста. В селі ми поклали квіти до пам’ятника героям Великої Вітчизняної війни і відвідали скелю-острів Патмос, що стоїть посеред річки Катуні. На острові знаходиться жіночий скит Іоана Богослова барнаульського монастиря Знаменського. Острів сполучений з берегом річки довгим підвісним мостом. Поряд з храмом в скелі вирубаний образ Богородиці з немовлям.
Через негоду, яка була протягом всіх днів перебування в Гірському Алтаї, весь час йшов дощ, наша програма була змінена. На зворотному шляху до Горно-Алтайську ми побачили скелі «Зуби дракона», що розташувалися посеред р. Катунь. Побували також біля озера Манжерок, де в радянські часи проходив міжнародний фестиваль.
Останній день перебування в місті був присвячений знайомству з містом.
Свято-Макаріївський храм
Ввечері в музеї Бойової Слави 232 стрілецької дивізії під час спілкування за круглим столом були підведені підсумки перебування в Республіці Алтай.
Ранком 18 серпня учасники зльоту переїжджають у м. Новосибірськ. На кордоні Республіки Алтай і Алтайського краю зробили зупинку.
Керівники груп
По дорозі відвідали с. Сросткі, де знаходиться Всеросійській музеї-заповідник В.М.Шукшина. Відвідавши музей, ми піднялися на г. Пікет, де знаходиться пам’ятник Шукшину. Біля пам’ятника щорічно проходять Шукшинські читання.
Подолавши майже 500 км, ввечері прибули до міста.
Зустрічала нас представник обласної громадської організації «Блокадник» Попова Галина Миколаївна, за ініціативи «Блокадника» третя частина зльоту проходила в Новосибірську.
Наступного дня в Ресурсному центрі (центр громадських об’єднань) Дзержинського району міста відбулося відкриття третьої частина нашого зльоту «Пошук-232». На відкриття прибули глава Адміністрації Дзержинського району Полещук Олександр Іванович, начальник відділу громадських організацій та інформації Харлашкіна Марина Юріївна, депутат міської ради Дмітряшіна Катерина Миколаївна, старший адміністратор Ресурсного центру Овсяннікова Ніна Володимирівна, голова виконкому партії «Единая Россия» Чубарев Микола Олександрович, голова Української національно-культурної автономії Породько Микола Олексійович (наш земляк, уродженець Ніжинського району), представники організації «Блокадник» Євдокімова Лариса Миколаївна (голова організації), Попова Галина Миколаївна, Ваганова Наталія Петрівна та представники шкільних музеїв Дзержинського району. Всі заходи, що проходили у місті відбулися за підтримки названих людей.
Главі Адміністрації ми подарували символи Чернігівської області і нашого клубу.
На відкритті кожна група презентувала свою роботу. Представники шкільних музеїв розповіли нам про свою роботу по героїко-патріотичному вихованню учнівської молоді.
Голова Української національно-культурної автономії розповів нам про свою організацію, яка об’єднує вихідців з України. А також він зазначив, що за 20 років існування організаці] він зустрічається лише з другою делегацією з України.
Від адміністрації та організації «Блокадник» ми отримали подарунки в пам’ять о зустрічі.
В другій половині дня для розпочалася екскурсійна програма по місту. Першим об’єктом був Новосибірський зоопарк, один з найкращих у світі. Заснований у 1947 році. В даний час зоопарк займає площу 60 га, демонструє 10 000 тварин 702-х видів. Новосибірський зоопарк контактує з понад 150 зоопарками світу. За три години екскурсії нам не вдалося побачити всього зоопарку.
Познайомитись з зоопарком можна в розділі сайту "Наші екскурсії"
Далі нашим об’єктом знайомства з містом був музей історії Дзержинської району. В музеї нам провели екскурсію і розповили про історію створення району, тут знаходяться експонати, які розповідають про життя мешканців району, про участь у Великій Вітчизняній війні, про районні промислові підприємства та інше.
Познайомитись з експозицією музею можна в розділі сайту "Наші екскурсії"
Ввечері у нас був вільний час і ми вирушили на прогулянку по місту. Побували на набережній Обі, однієї з великих сибірських річок. Також цікавою була поїздка в метро, ми випадково потрапили в метро-музей історії міста Новосибірську. У вагонах обклеєних фотографіями розповідається про створення та розвиток міста.
На станції метро "Річковий вокзал"
Наступного дня ми відвідали Новосибірський планетарій. В планетарії ми прослухали розповідь про зоряне небо та продивилися фільм про висадку людини на Місяць.
А на закінчення нам продемонстрували маятник Фуко, який доводить що наша Земля обертається і рухається.
В другій половині дня ми провели наших воронезьких друзів. А ми залишалися ще на один день.
Ввечері нас вже чекали в Сибірському регіональному союзі «Чорнобиль». В ньому об’єдналися люди, яки приймали участь в ліквідації Чорнобильської аварії, працювали на полігоні в Семипалатинську і підприємстві Челябінськ-45, де в 1954 році відбулася аварія пов’язана з радіоактивними речовинами. Зустріли нас голова Дроздов Володимир Павлович, ліквідатори аварії Торгашов Петро Іванович, Іконніков Тимур Васильович (дозиметріст), Пікалов Георгій Анатолійович (дезактиватор міноборони) і Гаус Олександр Леонідович (відповідав за евакуацію людей). Голова союзу провів нам екскурсію по музею Чорнобильської аварії, показали нам фільм про події в Чорнобилі в 1986 році. А по закінченню зустрічі кожному з нас подарували по знаку Сибірського союзу «Чорнобиль» та буклети, що розповідають про роботу союзу. Також було передано знак союзу для Варвинського відділення Чорнобильців, ми його передали нашому голові Дончаку Михайлу Григоровичу.
Повертаючись до готелю пройшли біля авіаційного заводу ім. В.Чкалова.
Останній день перебування в місті. В першій половині для нас було організовано катання на атракціонах в міському парку «Березовий гай».
Кіно 5-D
Потім зустріч в Ресурсному центрі з адміністрацією району і представниками «Блокадника». Ми подякували представників Адміністрації Дзержинського району, громадську організацію «Блокадник» за організацію зустрічі і проведення культурної програми по місту.
В другій половині дня у нас ще залишався час до поїзду і ми ще раз вирушили до зоопарку. І знову всього ми встигли переглянути.
Вночі ми вирушили додому. В поїзді їхали в останньому вагоні.
На третій день дороги вночі ми прибули до Москві. В нашому розпорядженні є пів дня. На цей раз ми пройшлися по Кутузовському проспекту від Київського вокзалу до парку Перемоги. В парку нас чекала нова зустріч, яка відбулася випадково. Біля виставки військової техніки до нас звернувся представник виставки Старіков Віктор Михайлович. Він розпитав нас звідки ми і що робили в Росії. Після спілкування з ним ми дізналися, що він родом з Бійська. Його батько воював в 232 стрілецький дивізії і приймав участь у звільненні нашого району. Ось така випадкова зустріч відбулася у нас у Москві.
В Москві був дощ і хмари були дуже низько
Меморіальний комплекс займає площа 135 гектарів. На його території розташовані Центральний музей Великої Вітчизняної війни, монумент Перемоги і три храми, споруджені на згадку про загиблих у Велику Вітчизняну війну. На площі Переможців, яка є головною пам'яткою Парку Перемоги, підноситься обеліск заввишки 141,8 метрів. Ця висота нагадує нам про 1418 днів і ночі Великої Вітчизняної війни. На стометровій відмітці закріплена бронзова фігура богині Перемоги - Ніки. Біля підніжжя обеліска, на гранітному подіумі, встановлена статуя святого Георгія Победоносца, який списом приголомшує змія - символ зла. Обидві скульптури були виконані З. Церетелі. У Парку Перемоги встановлені також пам'ятник «Захисникам землі Російською» (скульптор А. Бічугов) і Пам'ятник «Всім полеглим» (скульптор В. Зноба). 30 квітня 2010 року напередодні святкування 65-ой річниці Перемоги на Уклінній горі в Москві запалили Вічний вогонь. Факел з полум'ям доставили від Вічного вогню біля Кремлівської стіни на бронетранспортері з ескортом з мотоциклістів.
«Шинхото Чи-ха», «2597»— японський середній танк часів Другої світової війни, створений на базі танка «Чи-ха» в 1939—1941 роки. Частково змінив базовий танк у виробництві; крім того, значна частина «Шинхото Чи-ха» була отримана переробкою із звичайних «Чи-ха». Назва танка переводиться як «Чи-ха (середній третій) з новою артилерійською баштою».
Тип 95 — японський легкий танк 1930-х років. Також відомий під назвою «Ха-Го». Розроблений в 1933—1934 роках для супроводу механізованих кавалерійських з'єднань. Серійно вироблявся з 1936 по 1943 рік, використовувався в Другій японо-китайській війні і був, поряд з середнім «Чи-ха», основним японським танком Другої світової війни. Будучи досить вдалою конструкцією для середини 1930-х років, в ході війни безнадійно застарів, проте брак бронетехніки змусив японців використовувати його до самого кінця Другої світової у всіх театрах військових дій.
Тип 4, «Ке-ну — японський легкий танк часів Другої світової війни, що був легким танком «Ха-Го» зі встановленою на нього баштою середнього танка «Чи-ха». Випускався в невеликих кількостях в 1944 році, а також перероблявся із звичайних «Ха-Го».
Тип 97, «Ся Синся 2597 Чи-ха», «2597», «Чи-ха» — японський середній танк часів Другої світової війни. Середнім вважався по японській класифікації, по масі відносився до легких танків. Назва танка переводиться як «середній три». Розроблений компанією «Міцубіси» в 1935—1937 роках, серійно вироблявся з 1938 по 1943 рік. Другий по масовості (після «Ха-Го») японський танк Другої світової війни, «Чи-ха» складав основу японських бронетанкових сил і активно використовувався у всіх театрах військових дій, де воювали японські війська.
Накадзіма Ki-43 Хаябуса (Nakajima Ki-43 Hayabusa («Сапсан»)) — одномісний винищувач. Армійське позначення: Тип 1 кодове ім'я, дане союзниками, — «Оскар» («Oscar»).
На четвертий день ми повернулися додому з незабутніми враженнями і новими друзями.
А наступний зліт запланували провести наступного року в Хохольскому районі Воронезької області, в місцях де дивізія розпочала свій шлях по визволенню Росії, України, Молдови і європейський держав від фашистської чуми.